Кластер «Бровари»: окупація та відновлення

Під час бойових дій на Київщині база кластера «Бровари» потрапила в окупацію та пережила даже складні часи. Ворожі війська поводилася по-варварськи: розбили ворота БТРом, взяли у заручники охорону та почали «господарювати» — забрали дизельне пальне та обладнання зі складів, пошкодили техніку. Після цього підприємство ще декілька разів потрапляло під артилерійські обстріли. Були пошкоджені операційний силос та зерносушильний комплекс, а склад для зберігання на 20 тис. т зерна мав вигляд решета. У склад була загнана на зимове зберігання техніка, то вона теж була посічена уламками від снарядів. Під час окупації підприємство не працювало. Але на базі весь цей час залишалися працівники. Керівник кластера «Бровари» Давід Саркісович Авагян детально розповів, що пережили люди, які у той час були на базі, як у цей складний час підтримувалась комунікація та як база відновилась за останні місяці.

«З початку повномасштабної війни на базі знаходилася охорона та наші співробітники, які жили в Тарасівці. Періодично ми також їздили на базу. Починаючи з 1 березня окупанти почали обстрілювати Броварський район (із напрямку селищ Заворичі, Бобрик, Шевченкове). Почалися активні бойові дії. На базі залишилася лише охорона (Василій Мисник та Володимир Тисленко) та оператор погрузчика – Сергій Маслов. Вони харчувалися запасами заморожених напівфабрикатів, що зберігалися на базі – це рятувало, бо у магазинах був шалений дефіцит продуктів і їжі навкруги майже не було.

7 березня росіяни захопили практично всі села нашого району та увійшли до Тарасівки, де знаходиться наша база. Був повний колапс, але охорона намагалась тримати з нами зв'язок та оперативно доповідати інформацію.

15 та 22 березня були дуже сильні обстріли. У результаті одного з них на базі спалахнув трансформатор. Охорона власноруч вогнегасниками ліквідувала пожежу, адже викликати допомогу не було можливості – все було в окупації.

Після того, як російські війська вдерлися на базу й знесли ворота своєю технікою, ночами почалося мародерство. Нам оперативно повідомляли, що було вилучено і вкрадено. Окупанти щодня заїжджали на базу з БТРами, але охорона та оператор кожного разу намагалися вмовити їх не псувати та не ламати майно кластера.

Незважаючи на те, що мої співробітники мали справу зі справжніми варварами, наша база не стала "трофеєм" мародерів. Хоча офіційно й був організований зелений коридор, мої колеги вирішили залишитися і нікуди не їхати, тому база весь цей час залишалася під наглядом. Я особисто висловлюю подяку службі охорони (Василію Миснику та Володимиру Тисленко) та оператору погрузчика (Сергію Маслову), а також фахівцю з питань безпеки – Бородавка Юрію (він допомагав із постачанням) за виявлену вірність і відданість роботі! Вони залишилися на місці, не евакуювалися, тому база не була розтерзана мародерами, які могли завдати величезної шкоди.

Після визволення територій ми оперативно розпочали ремонтні роботи. Ремонту потребував склад (заміна стінових профнастилів і всього даху, гідроізоляція та ремонт водостічної системи); силосу (ремонт даху та опірних конструкцій, гідроізоляція); ремонт транспортерів та норії (ремонт усіх пошкоджених транспортерів та норії, заміна основної стрічки); заміна операційного хопера (демонтаж та монтаж нового хопера), ремонт та обслуговування теплогенератора (налаштування та заміна пошкодженого обладнання); ремонт та обслуговування сушарки після обстрілів (ремонт та відновлення кабелів налаштування автоматики сушіння та блоку управління), ремонт воріт, які були знесені під час окупації; ремонт операторської сушарки після обстрілу. На все це керівництво витратило понад 5 мільйонів гривень».